Мені тебе неймовірно не вистачає!

Ріднесенький мій!!!!Мені не вистачає тебе, як повітря, їжі та води, я звикла до того, що ти завжди(усе моє життя) поряд, на відстані одного телефонного дзвінка...А тепер... Мені іноді здається, що пройшло не декілька місяців, а що я вже декілька років чекаю зустрічі з тобою...
Коли я засинаю, думаючи про тебе, я згадую все-починаючи з наших найперших кроків назустріч один до одного. Точніше, це були кроки однозначно врізнобіч, і лише роки дали нам змогу зрозуміти, що ми потрібні одне одному. Я згадую наші нескінченні сварки, мої образи на тебе, твою несерйозність, а іноді навіть пихатість в мій бік-і не розумію, як ми досі зберігаємо ці дикі, незрозумілі для більшості людей стосунки.
Я пам'ятаю, як ми вперше дуже сильно посварилися і не розмовляли більше місяця, і саме тоді ти щиро, від усього серця, з детальною аргументацією і поясненням своєї поведінки (коротше кажучи, як я тебе вчила), вперше попросив у мене вибачення, розчуливши мене до сліз. Я дивилася на воду і розуміла, як тяжко давалися тобі ці слова, але ти говорив, пояснював, і я знала, що у ту мить ми однаково боялися втратити одне одного.
Я на все життя запам'ятаю один момент, якому, я знаю, ти зовсім не приділив уваги. Я ішла коридором, натягнувши на себе посмішку, і розриваючись усередині від смутку. Ніхто, ні одна жива душа не помітила тоді, що мені погано-жоден, окрім тебе...
А як ти сміявся з того, що я плачу через книгу, і тим самим змусив і мене сміятися зі своєї безглуздості...
Я знаю, скільки разів ти був ладен вбити мене... І це зрозуміло- яка нормальна людина була б рада, якби її розбудили о третій годині ранку подушкою по голові і з диким вереском: "Вставай!Нам сумно!". Але ти не вбив мене-ти прокинувся, з безладом на голові, прийшов до тями і...Коротше кажучи, спала я у дуже незручних умовах, після того, як ледве не вмерла від твого лоскотання...
А пам'ятаєш наші розмови, довжиною в цілу ніч? Ми розповідали особисті речі, відкриваючи найпотаємніші куточки наших сердець. А потім, заливаючись сльозами, я притулилась до тебе і так проспала усю ніч, знаючи, що ти завжди будеш поряд. Я думаю, що саме після цього ми і стали по-справжньому близькими людьми.
Я не переношу безвідповідальних і несерйозних людей, але чомусь це ніколи не заважало мені називати тебе своїм найкращим другом!
Я не уявляю свого життя без тебе! Я б накоїла дуже багато помилок без твоїх порад, без твоїх настанов та докорів. Я впевнена на 100 відсотків, що я б не була зараз щасливою, якби одного дня не зрозуміла, що ти потрібен мені...